Welcoem to posts!!
in the future - u will be able to do some more stuff here,,,!! like pat catgirl- i mean um yeah... for now u can only see others's posts :c
Мудрий Конфуцій сказав: “Знайди собі роботу до душі, тоді тобі не доведеться працювати жодного дня у житті”. Після того, як людина знаходить своє справжнє покликання, свою пристрасть, одержимість, те, що змушує його горіти, життя поділяється на “до” і “після”.
12 - 0
Кава - це не боби, а скоріше ягоди. Кожна ягода містить 2 боба кавового зерна.
Коли Бетховен готував каву, він варив рівно 60 зерен на кожну чашку, причому перераховував завжди сам.
Перші кав'ярні, які з'явилися в Константинополі, називалися "Школами мудрості", тому що там збиралися художники і літератори.
Каву в першу чергу подають найбільш старшому за традиціями у Греції та Туреччини.
Третє місце за величиною споживання кави займає Японія. У цій країні свято вірять в те, що він зміцнює здоров'я і робить шкіру більш молодою.
Племена, що проживають в Ефіопії, змішували зерна кави з тваринним жиром і їли цю суміш.
У чашці чорної кави, в якій відсутній цукор, немає калорій.
Уряд Італії вважає Еспресо настільки важливим напоєм, що сам регулює ціну на нього.
Кава містить близько 1200 хімічних компонентів, близько 800 яких - ароматичні сполуки, складові смак цього напою.
Одне кавове дерево дає близько 0,5 кг обсмаженої кави в рік.
Термін життя кавового дерева 60-70 років, що можна порівняти з тривалістю життя людини.
Кофеїн, що міститься в каві, посилює вплив деяких болезаспокійливих.
Найвідоміший французький філософ і поет 18 століття Вольтер випивав в день по 50 чашок кави, при цьому він дожив до вельми поважного віку - 83 роки.
20 - 0
19-21 жовтня Дні Памʼяті про депортацію галичан до Сибіру. Операція проти визвольного руху. Вивезено було більше 76 000 людей.❤️🔥Памʼятаємо🇺🇦
38 - 2
МАК І КІТ
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
Чорні вуса котячі
У старого кота.
Чорні вуса ледачі
Кіт наставив і став.
Він дивився і кліпав,
Чорний вус вів отак:
Як це так — серед літа
Червоніє тут мак?
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
1969
Микола Вінграновський
#МиколаВінграновський
27 - 1
Але майбутнє тому і майбутнє,
що м а є б у т и, що б не було!
***
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.
#Ліна_Костенко #ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
13 - 0
Друзі, нещодавно мені написали коментар, що я даю рецепти тістечок та печива на амонію, а це хімія і шкідливо. Пояснюю.
Пісочне печиво Амонячки — класика української випічки, яка прийшла до нас із Західної України. Хрусткі коржики з пористою структурою зверху посипані цукром усім знайомі та улюблені ласощі з дитинства. Назва печива походить від основного інгредієнта, що входить до складу — амоній, який легко замінює розпушувач, соду та дріжджі у приготуванні печива, випічки, хлібобулочних виробів. Речовина є безпечною і не завдає шкоди людині, тому що повністю випаровується під впливом високої температури.
Щоб вийшла правильна суміш печива, рекомендується використовувати амоній, а не звичайний розпушувач. Завдяки цьому компоненту випічка виходить з легкою та пористою структурою, довго не черствіє і залишається свіжою. Хочу попередити, що в процесі приготування виділяється характерний запах аміаку, який випаровується при використанні високої температури в духовці. І в готовому печиві ви не відчуєте неприємного запаху.
https://youtu.be/ApDUGGfTB_0?feature=...
30 - 0
Друзі, на каналі вийшло нове відео « СИРНИК З МАКОМ»
26 - 0
10 жовтня 115 років тому на Тернопіллі народилася Дарія Цвєк (Маркевич) - знаменита українська кулінарка, авторка книг з чудовими рецептами (1909-2004).
Кулінарні книжки Дарії Цвєк стали легендою.
Пані Дарія, незалежно від віку, завжди залишалася харизматичною жінкою - берегинею, у якій поєднувалось багатство життєвого досвіду та щедрість душі. Це вражало і надихало. Поруч із нею завжди було цікаво. Вона вміла наділяти енергетикою інших. З її благословення ти міг почати якусь важливу справу. Думаю, знайдеться багато тих, кому Дарія Цвєк дала путівку в життя.
Після закінчення гімназії Дарія Маркевич вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства у Коломиї. Грала на флейті в оркестрі Коломийського педагогічного семінару.
Понад 30 років вчителювала у Львові, на Тернопіллі, у Станіславові (нині - Івано-Франківськ). У Станіславові працювала у вечірній школі, технікумі сільського господарства, на станції юних натуралістів. Дарія Цвєк товаришувала з однокласницею своєї родички - Іриною Вільде, яка порадила їй занотовувати рецепти і згодом видати книжку. Коли письменниця чула заперечення від Дарії Цвєк, що не зможе, давала одну пораду: "Як говориш, так і пиши".
Ще зі шкільних років вона записувала рецепти від бабусі, мами та тітки, але не могла припустити, що саме вони популяризуватимуть українську кухню, а її саму зроблять відомою на весь світ.
Довкола Дарії Цвєк завжди гуртувалися люди, бо вона мала надзвичайний дар - запалюватися ідеєю і йти до мети.
"Пані Дарія була справжньою трудівницею. Вона мала в собі стільки енергії і завзяття, стільки любові і доброти. Чи не тому доля виявилась до неї винятково прихильною. Зі своїм походженням із старовинної галицької родини, зі своєю приналежністю до національно патріотичної інтелігенції - Дарія Цвєк зуміла не просто вижити в часи терору, обминути тюрми і заслання, але й реалізувати себе як творчу особистість.", - Видавництво Старого Лева.
Книжку "Солодке печиво" перевидавали дев'ять разів, вона вийшла мільйонними накладами.
Підготовлено за матеріалами з відкртих джерел.
#Дарія_Цвек
45 - 5
Танго "Гуцулка Ксеня" називають однією з найвідоміших українських пісень ХХ ст., але упродовж багатьох років ім’я її автора було під забороною в срср. Він був з плеяди митців, які вийшли з лав Українських січових стрільців (1896-1967). 30 вересня виповнилося128 років від дня його народження.
"Ярослав Барнич, композитор, скрипаль, автор пісні-танго "Гуцулка Ксеня". 23 квітня 1966 р. українська діаспора США вручила професорові почесну "Золоту батуту" - одну з найвагоміших нагород в українській діаспорі. Були виголошені поздоровлення Папи Римського (Павла VI) і кардинала Йосипа Сліпого."
24 - 1
Мало кому відомо, що неподалік Львова знаходиться село, яке було столицею колись існуючої чималої країни – Білої Хорватії.
Коротко про білих хорватів
Літописи руські доволі скупі на згадки про племена білих хорватів, які у той час населяли територію Галичини, Буковини та Закарпаття. Лише тричі білі хорвати згадуються у «Повісті минулих літ». Перший раз у переліку східнослов’янських племен, які населяли Русь, вдруге як про учасників походу князя Олега на Константинополь та втретє, коли князь Володимир завоював їх.
Розташування
Село Стільсько розташоване за 10 км на схід від районного центру Миколаєва на Дністрі. Стільсько – це не просто село на Львівщині, це столиця цілої чималої країни, точніше колись існуючої – Білої Хорватії. А зараз тут на чималій площі розкинуто Стільське городище, яке є найбільшим серед усіх йому подібних давньослов’янських об’єктів.
Особливості місця
Село Стільсько знаходиться на території Миколаївського району на пагорбах, що вкриті буковим лісом. Перша письмова згадка про нього датована 14 століттям.
Велика (її ще називали Біла) Хорватія (прадавня батьківщина сучасної Хорватії) – це колись чимала країна на території Прикарпаття. І саме це село, як виявилось зовсім нещодавно, було її столицею. Саме тут вирувало життя білих хорватів у 9-10 століттях, тут був справжній тогочасний мегаполіс у 250 гектарів
Тут збереглися чимало пам’яток історії: скелі, печера, підземні лабіринти і навіть жертовники (трапляються жертовні ями). Стільське городище – центр цього вихорі історії, площа 15 гектарів, а оборонні стіни сягають аж 10 кілометрів. Кажуть, що під усім цим існує ще й підземне місто. Доказ – підземні лабіринти. Для любителів музейних експонатів, у Стільську відкритий Етнографічний музей, що розташований у приміщенні школи. Тут близько 460 експонатів, пов’язаних з історією поселення.
Леґенди про село Стільсько
Ще до проведення розкопок у Стільському привернули увагу науковців цікаві назви місцевої топономіки та давні легенди. Зокрема збереглися назви місцевостей: Золоті ворота, Княжа криниця, Коморище, Вежа, Гребля, Біла Дорога, Залізна брама, Кузня, Химина долина тощо, які вказували, що в цьому місці існувало давнє городище. При дослідженні місцевості під назвою Кузня було знайдено центр давньої металургії, в якому із болотної руди виплавлювали залізо. А при розкопках Білої дороги було знайдено давню, мощену білим каменем дорогу.
Існує легенда про походження назви Стільського. У давні часи на пагорбах існувало місто і мало воно потужні укріплення. Ворог обложив його, але після багатьох спроб взяти місто штурмом так і залишився ні з чим. Тому було вирішено піти на хитрощі. Вночі, запаливши смолоскипи, ворожі війська відійшли від фортеці, імітуючи відступ. Залишився лише під прикриттям ночі один невеликий загін. Ключниця Хима подумала. що ворога уже немає під стінами і відчинила браму, чим і скористався ворожий загін, вдершись у місто. Після цього нападу місто було знищене дотла, залишились лише згарища. Уцілілі білі хорвати не захотіли селитись на них, бо це навівало страшний смуток, і спустились у долину річки Колодниці, заснувавши там селище Стільсько. Залишивши у назві села пам’ять про столицю – «стіл» та леґенди про Стільське городище.
Також існують легенди, що під містом знаходиться величезне підземелля, яке відкривається один раз в рік на якесь велике свято. Вчені геофізики, яких брав на дослідження пам’ятки відкривач городища Орест Корчинський, підтвердили існування під давнім містом на глибині 6-30 м величезних порожнин. Цікаво те, що пустоти мають правильні видовжені форми, тобто вони швидше за все є рукотворними. За подальші пошуки та дослідження підземель археологи не бралися, тому що на це потрібні значні ресурси. А потрапляння в підземелля повітря загрожує руйнуванням речам матеріальної культури, які можуть там знаходитись.
Довколишні святилища Стільського городища
Територія давньої пам’ятки включає в себе не лише Стільське городище, а й святилища та інженерні споруди у навколишніх населених пунктах. Зокрема за 8 км на захід у північній околиці Миколаєва зберігся давній храмовий комплекс, утворений з семи груп печер. Кожна група містить 1-7 печер. Видовбані вони у камені пісковику у людський зріст, довжиною близько 20 м та шириною 2,5 м. По боках деяких із них є своєрідні ніші, у яких зберігалися мощі монахів, які пізніше оселились у печерах. З’єднані вони між собою поперечними ходами. Раніше вважали, що печери є фортифікаційними спорудами, зведеними австрійцями до Першої світової війни. Однак, нелогічним є будувати укріплення у м’якому камені, які одним попаданням снаряду могли би бути зруйнованими.
У сусідньому до Стільського селі Дуброва збереглось давнє святилище та чимало печер, які сучасні мешканці використовують як погреби, а також залишки давньої греблі та шлюзів. Святилище розташовано на камені, який у народі має назву Дірявець, через свою оригінальну форму п’єдесталу наче підпертого колоною. На «п’єдесталі» постійно горів жертовний вогонь, на що вказують залишки попелу та обгорілої деревини. На «ніжці», яка підтримує «п’єдестал» помітні три смуги, схожі на тризуб, які уособлюють три стихії: повітря, вогонь та воду. Четверту ж стихію – землю символізує шліфований камінь еліпсоїдної форми. Внизу під каменем було виявлено жертовну яму із кістками тварин, яких приносили у жертву.
Поруч зі святилищем у скелі видовбано десятки погребів, у яких тепер жителі Дуброви зберігають продукти. Раніше тут були печери, у яких жили монахи, а ще раніше, можливо, тут проживали волхви чи просто давні білі хорвати, а, можливо, вони використовувались також у господарських цілях, як і тепер.
27 - 1
Мій канал покликаний стати добрим порадником та помічником української господині. Різноманітні рецепти , запропоновані мною на каналі, містять рецепти салатів, закусок, перших, других страв, печива, десертів, напоїв. Сподіваюся, що вони прийдуться вам до смаку!
Щодо співпраці пишіть:
zoryanapylypchak@gmail.com